Спадкування – це передача майнових прав, обов’язків та деяких особистих немайнових прав померлої фізичної особи її законним спадкоємцям або спадкоємцям за заповітом. У цій статті ми надаємо інформацію, яка буде корисною під час вирішення проблем успадкування.
У разі смерті близької людини важливо знати, що незалежно від того, де ви постійно проживаєте у Великій Британії або за кордоном, у вас є право наслідування. Але щоб реалізувати це право, ви маєте прийняти спадщину за певною процедурою. Насамперед слід зазначити, що норми спадкового права регулюються законодавством країни, в якій проживав спадкодавець, винятків для спадкоємців, які проживають в інших країнах, не передбачено, тому вирішення проблем спадщини не варто відкладати. У цій статті ми обговоримо процеси ухвалення чи відмови від спадщини.
Якщо вам потрібна допомога у наданні повноважень іншій особі для ведення ваших спадкових справ, зверніться до IB Service Ltd.
Успадкування, підстави для успадкування
Спадкування – це передача майнових прав, обов’язків та деяких особистих немайнових прав померлої фізичної особи її законним спадкоємцям або спадкоємцям за заповітом.
Успадковані матеріальні об’єкти – це рухоме та нерухоме майно, і нематеріальні активи (цінні папери, патенти, товарні знаки тощо), майнові права спадкодавця та майнові зобов’язання спадкодавця, інтелектуальна власність у випадках, передбачених законом (авторські права на літературу та художні твори), суміжні майнові права та права промислової власності та інші майнові права та обов’язки. До складу спадкового майна входять також борги спадкодавця, наприклад: кредити, іпотечні платежі з нерухомості, борги приватним та юридичним особам із угод, заподіяння шкоди тощо.
Спадкування може бути згідно із законом і за заповітом Майно передається згідно із законом якщо відсутній заповіт, або встановлений законом порядок не змінено заповітом. За наявності заповіту діє порядок успадкування, встановлений заповітом, за винятком випадків, коли закон прямо встановлює коло спадкоємців, яких спадкодавець не вправі повністю позбавити спадщини.
Особи, які можуть бути спадкоємцями
Спадкоємцями можуть бути:
- При успадкування за законом – фізичні особи, які були живі на момент смерті померлого, діти спадкодавця, які народилися після його смерті, а також держава, в якій проживав спадкодавець;
- При успадкуванні за заповітом – фізичні особи, які були живі на момент смерті спадкодавця, особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися після його смерті; особи, які ще не були зачаті за життя спадкодавця, визначені у заповіті, шляхом вказівки як на дітей на одного або обох батьків;
- При успадкуванні за заповітом — юридичні особи, які існують на момент смерті спадкодавця або засновані згідно з волевиявленням спадкодавця, вираженим у заповіті.
Черговість спадкоємців
- Перша черга – діти померлого (у тому числі прийомні) і діти померлого, які народилися після його смерті;
- Друга черга – батьки (прийомні батьки), онуки померлого;
- Третя черга — дідусь та бабуся спадкодавця, як з боку батька, так і з боку матері, правнуки спадкодавця;
- Четверта черга – брати і сестри спадкодавця, прадіда і прабабуся спадкодавця, як з боку батька, так і з боку матері;
- П’ята черга — діти братів і сестер спадкодавця (племінники та племінниці), а також брати та сестри матері та батька спадкодавця (дядьки та тітки);
- Шоста черга — діти братів і сестер матері та батька спадкодавця (двоюрідні брати та сестри).
Спадкоємці другої черги успадковують згідно із законом лише у разі відсутності спадкоємців першої черги або у разі їх відмови від прийняття спадщини, або у випадку, якщо всі спадкоємці першого ступеня позбавлені права спадкування. Спадкоємці третьої, четвертої, п’ятої та шостої черги успадковують, якщо немає спадкоємців попередньої черги, якщо ці спадкоємці відмовилися від спадщини або були позбавлені права спадкування.
Слід зазначити, що опис даного порядку носить загальний, орієнтовний характер, в основному характерний для країн Європи та Росії. Національним законодавством ряду держав може передбачатися інший порядок черг, зокрема по державах Закавказзя та Середньої Азії. Тому ми рекомендуємо Вам, у Вашому конкретному випадку для визначення ваших спадкових прав, звернутися до фахівців IB Service Ltd.
Спадкові права подружжя
Одружена особа спадкодавця, що залишилася живою, успадковує за законом разом зі спадкоємцями першої або другої черги (якщо такі є).
За наявності спадкоємців першої черги чоловік/дружина успадковує одну чверть спадщини, якщо спадкоємців трохи більше трьох, не враховуючи чоловіка/дружину. Якщо спадкоємців більше трьох, чоловік/жiнка успадковує у рівних частках з іншими спадкоємцями. Якщо чоловік/жiнка успадковує разом із спадкоємцями другої черги, йому/їй належить половина спадщини. За відсутності спадкоємців першої та другої черги чоловік/жiнка успадковує всю спадщину.
Прийняття спадщини
Щоб отримати у власність спадкове майно, спадкоємець має прийняти спадщину. Не допускається прийняття спадщини частково, з умовою чи обговореннями. Усі спадкоємці, які претендують на спадщину, незалежно від способу успадкування (за законом або заповітом), черговості успадкування та інших обставин, повинні подати нотаріусу заяву про прийняття/згоду на ухвалення спадщини протягом певного терміну після смерті спадкодавця.
Терміни прийняття спадщини у різних державах суттєво відрізняються. Так, наприклад, в Російській Федерації, Республіці Узбекистан, Республіці Молдова, він становить 6 місяців з дати відкриття спадщини (дати смерті спадкодавця), у Латвії 1 рік, в Україні 6 місяців, тому для того, щоб виключити необґрунтовану втрату своїх спадкових прав, рекомендуємо Вам своєчасно звернутися до фахівців IB Service Ltd.
У більшості країн колишнього СРСР діє норми законодавства, що визначають, що спадкоємець, відповідає за боргами спадкодавця тільки в межах вартості спадкового майном. Але є й низка країн, у яких це питання вирішено протилежним чином. Наприклад, в Україні спадкоємець відповідає за боргами спадкодавця в межах вартості отриманого спадкового майна, тільки коли він прийняв це майно за описом судового виконавця. В іншому випадку спадкоємець відповідає за боргами спадкодавця всім своїм майном. У Латвії від покладеного обов’язку відповідати за боргами спадкодавця своїм майном спадкоємець може звільнитися, якщо він скористається інвентарним правом, тобто. у встановлений законом термін складе інвентаризаційний опис усієї спадщини.
Таким чином, перед прийняттям спадщини важливо оцінити всі обставини, визначити чи мав спадкодавець суттєві борги, які можна порівняти з вартістю спадкового майна і відповідно вирішити, чи є необхідності приймати спадщину, уникнути сплати боргів померлого за рахунок своїх коштів.
Спадщина може бути прийнята (а також подана заява про відмову від спадщини) через уповноважену особу. Для цього спадкоємець може оформити доручення.
У всіх випадках, при наслідуванні неповнолітніми дітьми, інтереси дітей та згоду на прийняття спадщини дають обидва батьки, за винятком випадків, коли батьки розлучені або оформлено юридичне визначення місця проживання дитини з одним із батьків.
Для прийняття спадщини від імені недієздатних або обмежено дієздатних осіб потрібен дозвіл державного органу опіки та піклування, що представляє інтереси цих осіб, або в деяких державах дозвіл суду.
Відмова від спадщини та неприйняття спадщини
Різниця між відмовою від спадщини та неприйняттям спадщини полягає в тому, що при неприйнятті спадщини у спадкоємця жодних прав не виникає, а при відмові він передає своє право іншій особі.
Відмова від спадщини
Спадкоємець має право відмовитися від спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Цей термін може відрізнятися залежно від національного законодавства, у різних країнах він становить від трьох до шести місяців.
Спадкоємець може не вказувати осіб, на користь яких відмовляється від спадщини, або відмовитися на користь осіб із числа спадкоємців за заповітом або спадкоємців за законом будь-якої черги, не позбавлених спадщини.
Не допускається відмова від спадщини на користь інших осіб, які не можуть бути спадкоємцями за законом або не призначені спадкоємцями за заповітом, відмова від спадку, що належить спадкоємцю, і відмова від спадщини з застереженнями або під умовою.
Відмова від спадщини – це одностороння угода. Форма відмови у різних країнах також різниться. В одних це адміністративна дія технічного, неправового характеру. В інших заява про відмову мала бути нотаріально засвідчена. Після прийняття заяви про відмову від спадщини нотаріус подає повідомлення про відмову від спадщини до Реєстру (Держреєстру) заповітів.
У разі спадкування неповнолітніми, для відмови від спадщини необхідне отримання батьками, законними представниками дозволу органу опіки та піклування на відмову від спадщини. У ряді держав дозвіл на відмову від спадщини у вищевказаному випадку видається судом.
Відмова спадкоємця від спадщини після закінчення терміну прийняття спадщини не має юридичного значення. Спадкоємець може лише подати нотаріусу заяву про те, що він фактично не приймав спадщину та не має жодних претензій.
Відмова може бути необхідна, якщо спадкоємці не хочуть повертати борги спадкодавця, що перевищують за розміром вартість спадкового майна, які за законом входять до складу спадщини.
Неприйняття спадщини
Спадкоємець має право не приймати спадщину. Тоді він просто не здійснює жодних дій, спрямованих на прийняття спадщини, і вважається, що фактично не прийняв спадщину.
Спадкоємець, який не прийняв спадщину у встановлений строк, може за наявності поважних причин у судовому порядку відновити строк для ухвалення спадщини. А відмову від спадщини не можна згодом змінити чи взяти назад. Перелік поважних причин, законодавством більшості держав жорстко не регламентовано, у кожному конкретному випадку визначається судом. Пропуск термінів внаслідок проживання спадкоємця за кордоном визнається поважною причиною в більшості випадків.
Сподіваємося, що ця оглядова стаття допоможе вам у ваших справах, що стосуються успадкування та спадщини, звертайтеся до фахівців IB Service Ltd і ми допоможемо вам.
